Полтавський базовий медичний коледж бере свій початок від чоловічої Полтавської фельдшерської школи, створеної 1872 року при Полтавській земській лікарні на кошти губернського земства. Підготовка фельдшерів тривала 4 роки. Керувала закладом земська управа, директором був старший лікар губернської земської лікарні. Школа розташовувалася в одноповерховому будинку на території Полтавської обласної лікарні імені М. В. Скліфасофського. До закладу зараховували дітей віком від 14 років та з освітою не нижче двох класів. У той час фельдшерська школа складалася з рекреаційного залу, чотирьох класів, учительської, бібліотеки, зубного кабінету, двох ватерклозетів.

З 1905 по 1918 рік навчальний заклад очолював доктор медицини, колезький радник Володимир Едуардович Герлах, старшим вихователем був Іван Дмитрович Кулик, який 1918 року став директором.

У 1933 році керівником школи призначили Юхима Івановича Воронянського, який ініціював облаштування нового навчального корпусу.

З 1937 по 1941 рік школу очолював Б.Шебелянський, а в період з 1943 року керував училищем Улько Василь Миколайович.

У 1958 році на посаду директора призначено Ларису Андріївну Сільченко.

З 1968 по 1976 рік навчальний заклад очолював відмінник охорони здоров’я Олег Васильович Упоров.

З 1976 по 1995 рік училище очолює лікар-хірург Іван Федорович Борківець.

З 1995 по 2017 роки Полтавський базовий медичний коледж очолював Юрій Іванович Мастеров. Запорукою його успіху була висока культура управління, ерудиція, вміння спілкуватися з підлеглими, розуміти їхні проблеми, велика відповідальність за викладачів та студентів коледжу.

З 2017 року Полтавський базовий медичний коледж очолює кандидат медичних наук  Олена Анатоліївна Синенко

Бібліотека навчального закладу теж має цікаву історію. На жаль, досконало вивчити етапи її розвитку без архівних даних не можливо. Відомо, що перед Великою Вітчизняною війною фонд бібліотеки складав 43 тис. примірників, які були знищені окупантами.

Бібліотека відновила свою роботу у грудні 1943 року. На той час її фонд складає 3 тис. друкованих видань. Вдалося зберегти підручники за шкільною програмою та зібрати у читачів 600 книг з різних галузей знань.

У 1949 році книжковий фонд складає 7 тис. одиниць.У період 1951 року  фонд бібліотеки складав – 12151 од.зб., а 1959 року ─ 13454 екземпляри.

Багато років присвятила бібліотечній роботі провідний бібліотекар Ганна Дмитрівна Кривошея (1987-2020 рр.). Понад 30 років у бібліотеці коледжу працює провідний бібліотекар Ірина Анатоліївна Ковтун. Разом з нею з 2023 року до культурно-просвітницької роботи зі здобувачами освіти долучилася провідний бібліотекар Ніна Анатоліївна Климко, яка має багаторічний досвід роботи в обласній науковій бібліотеці.

Оскільки студенти мають вільний доступ до інтернету та інформаційних технологій, робота бібліотекаря стає складнішою та відповідальнішою.

Працівники бібліотеки беруть участь у підготовці та проведенні різноманітних заходів, які проводяться у навчальному закладі. У 2014 році була проведена літературна вітальня знайомство з книгою:”Вишнева повінь”, під час якої викладачі та студенти відкрили для себе цікаві сторінки творчого доробку сучасних поетес Полтавщини.

Сучасний стан  бібліотеки різноманітний. Фонд складае понад 45 тис. од. зб. та 720 читачів. Протягом останніх років фонд зменшився на 10 тис. одиниць у зв’язку з проведенною чисткою фонду віповідно до нових програм навчального закладу та фінансового становища. Нові вимоги до комплектації серйозні. Бібліотека коледжу головним завдавням ставить забезпечення необхідною літературою навчально-виховного процесу, формуванню максимального ресусного потенціалу, повноцінне і якісне обслуговування викладачів і студентів, оперативне інформаційне – б/ф обслуговування користувачів на основі широкого доступу до бібліотечних фондів та світових інформаційних ресурсів.

До 90-річчя від дня народження Василя Симоненка в читальному залі бібліотеки експонується міні-виставка «Народ мій є! Народ мій завжди буде!»

8 січня 1935 р. в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині народився поет, один із найяскравіших представників шістдесятництва, Василь Симоненко.
Батьки його були колгоспники, усе дитинство пройшло на селі у важкі воєнні та повоєнні часи.
1952 р. закінчив середню школу в Тарандинцях і вступив на факультет журналістики Київського університету. Через п’ять років закінчив його.
Після отримання диплома працює в редакціях газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», «Робітнича газета». Якраз на цей час припадає початок «відлиги», а за тим і пожвавлення культурного та громадського життя.
Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче, вірші довго тримав у шухляді. Фактично, улюбленцем молоді він став у 1962 році (за півтора роки до смерті) після виходу першої збірки віршів «Тиша і грім».
Його поезії, які допускалися до друку, коригувалися, «приводилися до норми». Не так давно стало відомо, що «офіційні» рядки відомої поезії «Любове грізна! Світла моя муко! Комуністична радосте моя!» в авторському варіанті звучали по-іншому: «Любове світла! Чорна моя муко! І радосте безрадісна моя!». І це не єдиний випадок цензорської «допомоги».
Показовим є і випадок, про який згадує Євген Сверстюк. Під час творчої зустрічі в Черкаському педінституті на сцену надійшла записка: «Яку це Ви самостійну Україну маєте на увазі, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росії… », «Маю я святе синівське право з матір’ю побуть на самоті». Василь спокійно i наче недбало прочитав цю записку й сказав: «У мене Україна одна. Якщо автор запитання знає другу – хай скаже. Будемо вибирати». «Йому платили чистою монетою за ту повноту щирості, яка була, по суті, недозволеною відвертістю в ритуалі маскараду й узвичаєного фальшу», –  констатує Сверстюк.
Перша прижиттєва збірка Симоненка «Тиша і грім»була впливом серця чистого і довірливого юнака, захопленого повівами «хрущовської відлиги». Збірка була схвально сприйнята критикою і читачами. Це єдина збірка, яка була видана за життя автора.
Улітку 1962 р. міліціонери заарештували та жорстоко побили його. Відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися.
Восени 1962 р. починає щоденник «Окрайці думок». У 1963 р. вийшла казка «Цар Плаксій та Лоскотон».
На початку вересня 1963 р. ліг у лікарню, оскільки після побиття його мучили болі, було діагностовано рак нирок.
Помер Василь Симоненко 14 грудня 1963 р. Він не дожив три тижні до свого 29-ліття.
З великими труднощами друзям В. Симоненка вдалося надрукувати його твори: 1964 р. – «Земне тяжіння», 1965 р. – збірку новел «Вино з троянд», 1966 р. – «Поезії», 1981 р. – «Лебеді материнства».
У 1965 році Симоненка висунули на Шевченківську премію. Однак, тоді, ще задовго до оголошення результатів за словами Малишка, ця премія уже «лежала в кишені орденоносця і орденопросцяБажана». Симоненко отримав Шевченківську лише через 30 років, уже в Незалежній Україні. Посмертно.

ВІЛ-інфекція – тривала інфекційна хвороба, спричинена вірусом імунодефіциту людини, яка характеризується ураженням імунної системи, яке повільно прогресує, з виникненням синдрому набутого імунодефіциту, що призводить урешті-решт до загибелі хворого. Це порівняно нова вірусна інфекція людини, яка стала відомою на початку 80-х років минулого століття та протягом короткого часу отримала пандемічне поширення. Кількість ВІЛ-інфікованих осіб у світі станом на 2021 р. становила 38,4 млн. За період з 1986 по 2021 рік від СНІДу померло понад 40 млн людей. В Україні 3 1987 по лютий 2023 року зареєстровано 395 091 випадок ВІЛ-інфекції, понад 187 тис. хворих на СНІД, 56 995 померлих від СНІДУ.

Враховуючи соціальну значущість та особливу небезпеку цієї інфекційної хвороби у бібліотеці коледжу розгорнуто книжкову виставку-застереження “Не зламай свою долю”, на якій представлена науково-популярна література, монографії, навчальні посібники, в яких інформацію про гемоконтактну інфекцію викладено на сучасному науковому рівні відповідно до чинних міжнародних рекомендацій й адаптовано до нових навчальних програм.

Книжкова виставка «Свічка плакала в скорботі»

Серед багатьох болючих сторінок історії українського народу тема голодоморів залишається однією з найскладніших та найдраматичніших. Правда про Голодомор перебувала під суворою забороною розголошення. І лише після отримання Україною незалежності тема Голодомору повертається до пам’яті народу, стає його болем, реквіємом і одночасно символом незнищенності нації. У 2006 році Верховна Рада України ухвалила закон про визнання Голодомору геноцидом Українського народу.
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років. У 2024-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 23 листопада.
Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни Росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані.
У 1932-1933 роках комуністичний тоталітарний режим вчинив злочин геноциду проти Українського народу. Сьогодні рашисти як спадкоємці того режиму знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову. Тож сучасна російсько-українська війна спрямована не тільки на те, щоб знищити незалежність Української держави, але й щоб винищити українців як самобутній народ, як націю.
В умовах нинішньої російської агресії наша пам’ять про Голодомор 1932-1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору.
В бібліотеці коледжу до Дня пам’яті жертв голодоморів розгорнуто тематичну книжково-ілюстративну виставку «Свічка плакала в скорботі». Інформативне наповнення експозиції містить видання книг, наукових збірників, в яких закарбовані спогади очевидців, свідчення у документах та дослідження істориків, які переконливо розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки страшної катастрофи українського народу у 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 рр. Крім документальних та публіцистичних матеріалів на книжковій виставці представлені художні твори, присвячені темі голодоморів в Україні.

Книжкова виставка «Попереджений, отже – озброєний»

Щорічно у третій четвер листопада світ відзначає Міжнародний день відмови від куріння, який у 2024 році припадає на 21 листопада. Відзначення цієї дати є нагодою для об’єднання зусиль в боротьбі з тютюновою залежністю, адже метою події є привернення уваги громадськості до загроз тютюнової епідемії, підвищення обізнаності про шкоду від куріння та спонукання курців позбутися залежності, наголошуючи на перевагах відмови від куріння.
Бібліотека коледжу пропонує ознайомитися з книжковою виставкою «Попереджений, отже – озброєний», на якій представлені книги та інформаційні матеріали про вплив куріння на організм людини, рекомендаціями щодо відмови від паління.

В читальному залі бібліотеки експонується книжкова виставка до Міжнародного дня лікаря.

Професія лікаря існує десятки тисяч років і за цей довгий період суть її залишилася незмінною і по-справжньому безцінною, гуманною та милосердною. Важливе значення лікарів як авторитетних спеціалістів добре розуміє кожен, адже багатьом доводилося переживати ситуацію, коли власне життя чи життя близьких людей залежало лише від лікарського професіоналізму.
У всі історичні епохи лікарів дуже поважали, не є винятком і наш час. Зараз у світі існує чимало святкових днів, присвячених вшануванню роботи лікарів, і одним з них є Міжнародний день лікаря, який відзначається щороку в перший понеділок жовтня.
На виставці експонуються книги і статті з періодичних видань про відомих лікарів світу. Окремо представлені біобібліографічні матеріали про знаних лікарів України і, зокрема, Полтавщини – Теодора Більрота, Івана Луценка, Миколу Скліфосовського. А розділ виставки “Українські лікарі найкращі” містить відомості про наших земляків, які нагороджені почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ “За сприяння війську”.

Книжково-ілюстративна виставка до Дня захисників і захисниць України.

Професія лікаря існує десятки тисяч років і за цей довгий період суть її залишилася незмінною і по-справжньому безцінною, гуманною та милосердною. Важливе значення лікарів як авторитетних спеціалістів добре розуміє кожен, адже багатьом доводилося переживати ситуацію, коли власне життя чи життя близьких людей залежало лише від лікарського професіоналізму.
У всі історичні епохи лікарів дуже поважали, не є винятком і наш час. Зараз у світі існує чимало святкових днів, присвячених вшануванню роботи лікарів, і одним з них є Міжнародний день лікаря, який відзначається щороку в перший понеділок жовтня.
На виставці експонуються книги і статті з періодичних видань про відомих лікарів світу. Окремо представлені біобібліографічні матеріали про знаних лікарів України і, зокрема, Полтавщини – Теодора Більрота, Івана Луценка, Миколу Скліфосовського. А розділ виставки “Українські лікарі найкращі” містить відомості про наших земляків, які нагороджені почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ “За сприяння війську”.

Книжкові виставки-персоналії до 160-річчя від дня народження Михайла Коцюбинського та 130-річчя від дня народження Олександра Довженка.

2 книжкові виставки-персоналії експонуються в читальному залі бібліотеки коледжу: «Михайло Коцюбинський – письменник сонячний» і «Легенда світового кіно – Олександр Довженко».

Матеріали, представлені на експозиціях розповідають про життя та творчий шлях відомих українців.

Коцюбинського назвали соняхом, письменник зрадів:  «Так, я – сонях. Люблю сонячне повітря і, як сонях, тягнуся до сонця». Саме тому Михайла Михайловича називали – то Сонцепоклонником, то Соняхом.

В українську літературу М. Коцюбинський увійшов як майстер психологічної прози. Ранні його оповідання «Харитя», «Ялинка» (1891), «Маленький грішник» (1893) проникнуті тонким психологізмом, сповнені мальовничістю, експресивністю. Вершиною досконалості особливого художнього стилю М. М. Коцюбинського є твори «Fata morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911). Останні новели письменника – «Хвала життю», «На острові», «Цвіт яблуні» – доповнені елементами неоромантизму. Окремі твори письменника екранізовано й інсценізовано, перекладено мовами багатьох народів світу. Перу М. Коцюбинського належать переклади українською мовою творів Г. Гейне, А. Міцкевича, Е. Ожешко та інших.

Олександра Довженка називали поетом і водночас політиком кіно. Митця порівнювали з Гомером, Шекспіром, Рабле, Гофманом, Бальзаком, Бетховеном, Брехтом. А сам митець казав, що свої картини „писав з гарячою любов’ю, щиро. Вони складали найголовніший смисл мого життя”.

За своє творче життя О. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п’єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва.

На всесвітній виставці в Брюсселі в 1958 р. 117 відомих кінознавців і кінокритиків із 20 країн назвали „Землю” О. Довженка – одним із 12 найкращих фільмів усіх часів і народів.

Витоки творчості О. П. Довженка – в Україні. Вона давала йому силу і творчу наснагу. Віддана й щира любов до своєї землі, своєї батьківщини, свого роду й народу, добре, чуйне, мудре ставлення до всього живого – ось ті орієнтири, що пояснюють невмирущість його творчості: „Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті”.

В бібліотеці коледжу до Дня Державного Прапора України та Дня Незалежності України розгорнуто книжково-ілюстративну виставку «24 серпня – День Незалежності України».

Матеріали, представлені на експозиції, містять інформацію про багатовікову історію українського державотворення, державну символіку незалежної України, шлях становлення незалежності.

23 серпня щорічно, починаючи з 2004 року, в Україні вшановують один з трьох ключових державних символів – синьо-жовтий стяг. Це також національний символ. Символ нашої української ідентичності. Символ боротьби за волю.

Сьогодні прапор – з нашими військовими на їхніх плечових шевронах, у рюкзаках та на позиціях. Вони бережно підписують його своїми позивними побратимам на пам’ять. Він майорить над вільними і звільненими містами України. А українці на окупованих територіях чекають, коли він знову з гордістю розвіватиметься у їхніх містах, селищах та селах.

24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР Акта проголошення незалежності України. Цей документ увінчав тисячолітні прагнення Українського народу мати власну суверенну державу і самостійно визначати свою долю.

Для українців свобода і гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність. У XX столітті наш народ декілька разів здобував державність. Тому правильно вважати, що 24 серпня 1991 року Україна відновила незалежність. Важливим кроком до повернення історичної справедливості стало ухвалення 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України.

24 серпня є свідченням незалежності, суверенітету та демократії України та днем гордості за силу й стійкість України. Це також день вшанування української спадщини та культури.

Незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи та головна перешкода для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну. Нині в умовах агресії з боку Росії ми продовжуємо боротьбу за власну свободу та незалежність. Наша незалежність і сьогодні оплачується життями наших Захисників і Захисниць.

Виставка до Дня Конституції України

День Конституції України – державне свято України. Святкується щорічно 28 червня на честь прийняття Конституції України у 1996 р.

День Конституції України – єдине державне свято, закріплене в самій Конституції:

Стаття 161. День прийняття Конституції України є державним святом – Днем Конституції України.

Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність. Прийняття Конституції було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Книжкова виставка “Реквієм Небесній Сотні”

Кожного року 20 лютого в Україні вшановують пам’ять Героїв Небесної Сотні.
До 10-ї річниці подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні в бібліотеці розгорнуто книжково-ілюстративну виставку “Реквієм Небесній Сотні”

Напередодні ювілейної дати в бібліотеці Полтавського базового медичного фахового коледжу пройшов відкритий перегляд літератури «Світ Сковороди».

У бібліотеці Полтавського базового медичного фахового коледжу підготовлена книжкова виставка з нагоди Міжнародного дня медичної сестри.

Спільно з бібліотекарями коледжу, інженер з охорони праці Шелехова Л. В. ознайомила співробітників з нормативно-правовими актами, що регулюють питання охорони праці та безпеки життєдіяльності.

Вонсович Ю.В., викладач з основ правознавства, провела зі студентами 2-их курсів відділення лікувальної справи конференцію на тему «Видатні історичні постаті – борці за незалежність України». У своїх доповідях студенти намагалися розкрити  історію українського державотворення та українського визвольного руху 1917-1921 років.

22 січня 2018 року директор Полтавського базового медичного коледжу Синенко Олена Анатоліївна привітала всіх викладачів та студентів із знаменною подією – Днем Соборності України і відкрила заходи, що  відбувалися  в навчальному закладі.

 У бібліотеці коледжу  –  книжкова виставка-подорож «День Соборності: відтворення історичної правди». Ковтун Ірина Анатоліївна, провідний бібліотекар,  провела зі студентами 221 групи цікаву подорож сторінками публіцистичної,  наукової літератури, що розгортає героїчні сторінки історії українського народу, його боротьбу за    незалежність та соборність України.